Дайте кирпича! Что тут насочинялось? Ну-ка, раз попросили, значит, тяжелый рок наркомана я напишу. Но сначала дозвольте мне найти все необходимые закладки, чтобы история получилась правдоподобной. Берите с собой курицу, я не умею играть на пианино без него.
Пункт 1. Как я познакомился с метамфетамином? Это произошло в тот день, когда я решил ширяться по темным улицам нашего города. Это был вечер, и я знал, что мне нужно найти что-то, чтобы покинуть реальность на некоторое время. Я небрежно фланировал среди толпы, и мой взгляд упал на парня в углу аллеи. Он предложил мне «дип», и я понял, что это то, что я искал. Мы раскумарились в темень и наслаждались каждой минутой, проведенной в этом состоянии.
Весь мир вокруг меня стал выглядеть таким ярким и необъяснимым. Я не мог удержаться на месте и начал фланировать по городу, словно окунувшись в параллельную реальность. Люди проходили мимо меня, и я чувствовал, что они не в состоянии разглядеть мою истинную суть. Я был укрыт от них туманом моего наркотического облака.
| А всё это время, на фоне моих приключений, |
играла музыка. Ну, например, однажды я наткнулся |
на пианино в заброшенной улице, и оно |
воспринималось мною как величавый голос |
тяжелого рока, непрерывно звучащий в моей |
голове. Я сел за инструмент и стал |
сочинять свою собственную легендарную музыку. |
Мои пальцы двигались по клавишам в ритме моего сердца, который стучался с невиданной силой. Я прекрасно понимал, что на самом деле я не играю на пианино, а создаю магию, звучащую из-под моих пальцев. Это был особый вид наслаждения - играть на инструменте, пока наркотики полностью овладевали моим сознанием.
Как только эффект наркотиков начал спадать, я понимал, что это было только проблеском моего воображения. Но это не останавливало меня. Я жаждал больше, я хотел снова и снова погрузиться в этот фантастический мир. Вскоре мне удалось найти не бодяженный кокаин – самый сильный способ уйти из реальности и окунуться в свои живые иллюзии.
Мои дни превратились в серию наркотических приключений. Я путешествовал по городу, встречал странных людей и наблюдал, как мой образ жизни разрушался одним уколом за другим. Мои друзья перестали меня узнавать – я стал тенью себя. Все, что меня интересовало, это наркотики и мрачный рок, который постоянно звучал в моих наушниках. Я начал избавляться от них и искать помощи у специалистов.
Я не могу сказать, что это было просто. Борьба с наркотической зависимостью – это непростой путь. Но я сумел победить. Я восстановил свою жизнь и вернулся к пианино, чтобы отдавать ему свою энергию, свои мысли и свою музыку.
Мое путешествие было уроком для меня и для всех, кто может читать эту историю. Борьба с зависимостью это долгий и сложный путь, но он возможен.
Я провел много ночей, испытывая ненависть к той жизни, которую выбрал раньше. Теперь я счастлив, что преодолел свои демоны и могу рассказывать об этом. Так что помните, друзья, жизнь – это не тот рок-н-ролл, который играется наркотиками. Жизнь может быть красивой и полной мелодии, но только если вы сами строите эту музыку.
Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!
Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.
Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.
Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.
Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?
Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.
Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.
Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.
Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.
Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.